У 2025 році Україна запровадила 10% мито на експорт ріпаку та сої. Це рішення аргументувалось необхідністю стимулювати розвиток переробної галузі та залишати додану вартість у країні.
Проте багато аграріїв попереджали, що таке мито вдарить передусім по малих і середніх виробниках. Вже з перших місяців дії закону фермери втратили від 40 до 50 доларів з кожної тонни продукції при експорті, а для збереження конкурентоспроможності змушені були ще й знижувати ціну. Загалом, за шість місяців дії мита аграрії втратили близько 200 млн доларів, а країна – понад 1 млрд доларів валютної виручки. Експорт ріпаку впав на 400 млн доларів, сої – на 240 млн.
Мито було виправдане успішним попереднім досвідом із соняшником, однак ринки та логістика для ріпаку й сої відрізняються. Готові продукти з цих культур мають значно менші ринки, їхня переробка вимагає інших потужностей та стратегії виходу на зовнішні ринки.
Крім того, закон передбачав виключення для великих виробників, що ускладнювало становище дрібних фермерів. Механізму підтвердження виробничого статусу не було, що практично унеможливило використання винятків.
Уже в перший місяць дії мита експорт ріпаку та сої впав на понад 50%, а загальний агроекспорт – на 25%. Подібна практика у 2017 році зменшила посівні площі під соєю на 21%.
Запровадження будь-яких економічних інструментів вимагає наявності ринків збуту, конкурентної переробки та підтримки дрібних виробників. Без цього подібні рішення здебільшого шкодять аграріям і уповільнюють розвиток галузі.
