Володимир Зеленський прокоментував російський ультиматум, згідно з яким Україна має вийти з Донбасу за два місяці, інакше Росія планує повну окупацію цього регіону. Він підкреслив, що така вимога є не лише тиском на Україну, а насамперед – сигналом до США та їх зовнішньополітичної позиції щодо конфлікту.
Політолог Ігор Петренко зауважив, що риторика Кремля свідчить про масштабніші цілі Росії, а ультимативні вимоги мають поетапний, нарізаний характер: спочатку Крим, потім Донбас, потім подальше розширення. Головна мета – політичний контроль над Україною, навіть формально визнаючи її державність.
Обговорюється вплив «домовленостей Анкориджа», які, за словами Москви, визначають шляхи врегулювання, але їхній зміст приховується, і конкретика відсутня. Зеленський закликав Вашингтон чітко озвучити позицію щодо цих перемовин. Підкреслюється, що Росія офіційно закріпила в Конституції так звані ДНР, ЛНР, Херсонську, Запорізьку області та Крим як свої території й надалі вимагатиме контроль над цими регіонами.
Також аналізується роль США та ЄС: без єдиної позиції санкційний та дипломатичний тиск на Росію не буде ефективним. Відсутність узгодженості між США та Європою гальмує перемовини щодо перемир’я та можливих компромісів.
Обговорюються геополітичні ризики: зокрема, ймовірність залучення Росії до конфлікту на Близькому Сході спільно з Іраном. Окрему увагу приділяється плану Китаю і Пакистану щодо врегулювання ситуації в Ірані та ролі Китаю як потенційного посередника у перемовинах.
Експерти зазначають, що довготривала стратегія Китаю полягає у зміцненні своїх позицій через економічну та дипломатичну експансію, уникаючи прямої військової участі у конфліктах. На тлі цього Україна залишається у фокусі геополітичних суперечок, а позиції США, Китаю, ЄС та Росії продовжують визначати хід війни та мирних ініціатив.
