Журналіст Віталій Портников в ексклюзивному інтерв’ю поділився думками щодо поточної політичної ситуації у світі та ролі України в сучасній архітектурі безпеки. Портников зазначає, що розбіжності між США та НАТО стають дедалі помітнішими. Це пов’язано не лише з допомогою Україні, а і з конфліктами на Близькому Сході, зокрема довкола Ірану. Він наголошує: юридично Дональд Трамп не може вийти із НАТО, проте здатний фактично заморозити участь США в альянсі, що ставить під сумнів гарантії безпеки для союзників.
Щодо гарантій для України Портников підкреслює — вони залишаються невизначеними, якщо Вашингтон ставитиме питання допомоги Києву в залежність від загальноєвропейських інтересів. Зокрема, заяви представників США про «перегляд» підтримки можуть впливати на стабільність альянсу, а Сполучені Штати в цьому випадку виглядають не гарантом, а проблемою для європейської безпеки.
Експерт також проаналізував наслідки конфлікту США з Іраном і реакцію європейських країн, які через розбіжності не бажають брати участь у військових операціях разом з Вашингтоном. Портников зауважує, що зміни у поведінці американського президента можна пояснити особистими мотивами та підходом до міжнародної політики — зокрема, потребою підтримки особистого авторитету.
Окремо експерт підкреслює нову роль української армії: успішний досвід сучасних бойових дій змушує західних партнерів глибше переосмислити власні підходи до оборонної стратегії, а українські дрони викликають значний інтерес з боку Перської затоки.
Портников вважає, що у разі, якщо у США буде ослаблена роль демократичних інститутів, важливу роль відіграватимуть судова система і Конгрес. Експерт також не виключає ризики для влади Республіканської партії у разі поглиблення політичної кризи в США.
Росія, за його словами, наразі не має ресурсу для реальної агресії проти країн НАТО, однак залишається загрозою у вигляді гібридної війни. Україна ж, по суті, нині є щитом Європи та гарантом безпеки не лише для своїх сусідів, а й для країн Близького Сходу.
На завершення Портников підкреслює, що реформування європейських інституцій стає нагальним завданням, а майбутнє безпеки Європи залежить від здатності до спільних дій у відповідь на нові виклики.
