Американський президент Дональд Трамп виставив керівництву Ірану ультиматум: або домовитися зі США щодо завершення конфлікту, або відкрити Ормузьку протоку для запобігання глобальній енергетичній кризі. Потенційне блокування цієї протоки вже підштовхує світ до масштабнішої енергетичної кризи, ніж була у 1970-х роках.
Іран реагує на тиск США через дипломатичні заяви, але відмовляється приймати умови Вашингтону. Пропозиції Ірану на перемовинах зводяться до фактичної капітуляції США та Ізраїлю, що для Заходу неприйнятно. Budapest підкреслює, що переговорний процес може стати способом виграти час для продовження атак, зокрема по інфраструктурі країн Перської затоки та Ізраїлю.
Тим часом у США обговорюють варіанти дій: удари по іранській енергетиці, масштабну наземну операцію для розблокування протоки або подовження ультиматуму під приводом продовження перемовин. Кожен із сценаріїв несе значні ризики — від глобального зростання енергетичних цін до жертв серед військових та впливу на позиції світових лідерів.
Іран може відповісти, заблокувавши Баб-ель-Мандебську протоку через контрольованих хуситів у Ємені, що призведе до ще масштабнішої енергетичної кризи. Крім того, у конфлікт активно залучені Саудівська Аравія, ОАЕ, Ізраїль та, опосередковано, інші міжнародні гравці.
У вирі подій Україна посилює своє значення як регіональний військовий гравець, співпрацюючи з країнами Перської затоки. Учасники пригадують і підтримку з боку Туреччини, яка зберігає зв’язки як із Заходом, так і з Росією.
Загострення в районі Перської затоки, тривалий конфлікт Росії та України, а також можливі глобальні енергетичні потрясіння формують нову реальність. Україна й надалі шукає шляхи співпраці з ключовими партнерами для зміцнення безпеки і економічної стабільності.
