У найближчі 2-3 роки внутрішньополітична ситуація в Україні залишається напруженою. Напередодні Європейська комісія нагадала, що без ухвалення 11 ключових законопроєктів Україна не отримає фінансової підтримки, зокрема великого кредиту ЄС. За прогнозами, цей кредит не буде репараційним, його доведеться повертати самостійно, що збільшить навантаження на державний бюджет.
Керівники парламенту та експерти застерігають: нинішній формат взаємодії між Верховною Радою, урядом і президентом вже не є ефективним. Брак політичної волі та відповідальності, небажання йти на компроміси й навіть елементарний здоровий глузд загрожують блокуванням важливих рішень.
Водночас у Раді достатньо голосів, щоб приймати необхідні для країни закони, особливо ті, що пов’язані з європейською інтеграцією або фінансами оборони. Проблема у відсутності системної співпраці між урядом, депутатами й Офісом Президента. Президент Володимир Зеленський не визнає масштабної кризи, що знижує готовність до конструктивного діалогу.
Серед можливих сценаріїв: або президент бере лідерство й ініціює перестановки в уряді, або парламент самостійно формує нову коаліцію. В українській історії вже були аналогічні ситуації у 2004 та 2014 роках. На засіданнях чимало депутатів висловлюють невдоволення форматом роботи, браком лідерства і співпраці.
Наразі продовжуються обговорення євроінтеграційних законопроєктів та розгляд механізмів цільового спрямування воєнного збору. Депутати хочуть гарантій, що кошти будуть використовуватись виключно на оборону, а не на інші держсектори. У парламенту є потенціал для ухвалення важливих рішень, але для цього потрібен відкритий діалог і баланс між гілками влади.
Довготривала втрата довіри до парламенту втричі перевищує втрату довіри до президента чи уряду, що підсилює політичну нестабільність. Без порозуміння між ключовими політичними гравцями влада ризикує увійти у стан системної кризи. Дискусія щодо шляхів її подолання триває, і остаточний сценарій залежить від готовності влади до змін.
